Науково - методична проблема

“Формування предметних компетентностей учнів через нестандартні форми роботи на уроках біології  ”

Ми навчаємося не лише для школи,

а й для життя.

Сенека

В умовах розбудови національної системи загальної середньої освіти важливого значення набуває інноваційна діяльність, яка характеризується системним експериментуванням, апробацією та застосуванням інновацій в освітньому процесі  .

Як же зробити так, щоб дитина засвоювала нові поняття з різних навчальних дисциплін, опановувала нову інформацію, спробувала застосовувати її під час вироблення нових умінь та навичок і разом із тим почувала себе впевненою, бажала вчитися? На мою думку, основне завдання сучасного вчителя - залучити учнів до активної та самостійної діяльності, перетворити їх у суб'єктів цієї діяльності. Зацікавленість, викликана педагогом на уроці, за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань. Тільки в разі такого підходу формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров'я, яке є одним зі стратегічних завдань реформування освіти в Україні, згідно з Національною доктриною розвитку освіти України у XXI столітті, стане можливим.

На сьогодні нараховується понад тридцяти конкретних форм навчання, які в дидактичній літературі просто називаються, інколи в тій чи іншій послідовності перераховується, у кращому разі робляться спроби їх конкретного опису.

Традиційно форми організації навчання класифікуються так:

• за кількістю учнів - індивідуальні, групові, фронтальні;

• за місцем навчання - шкільні, позашкільні, екстернат, домашнє навчання;

• за тривалістю - час регламентується педагогом, батьками, самими учнями.

    Основною формою організації процесу навчання, що відбувається у межах точно встановленого часу за розкладом, з певним складом учнів для досягнення навчальних результатів є урок.

«Урок - більш або менш закінчений відрізок, або "клітинка" педагогічного процесу. В ньому, як сонце у краплині води, відображаються всі його боки. Якщо не вся, то значна частина педагогіки концентрується на уроці».

В      останні роки зроблено чимало спроб удосконалити побудову уроку як форми організації навчальної діяльності учнів, що диктує необхідність застосування так званих «нетрадиційних» форм навчання. У сучасній дидактиці вживається поняття «нетрадиційний урок», «нестандартний урок».

Аналіз педагогічної літератури дає можливість розкрити значення нетрадиційних форм навчання, яке полягає в тому, що вони урізноманітнюють форми роботи з учнями; сприяють вихованню творчої особистості школярів; дозволяють повніше враховувати особливості навчального матеріалу; вимагають розробки технології застосування нових освітніх форм.

Впровадження нетрадиційних форм навчання сприяє раціональному використанню і навчального часу, підвищує продуктивність роботи учнів на уроці, а також розширює функції вчителя.

Визначають дві групи:

- «пульсуючі», тобто форми навчання, які відомі в педагогіці давно, але в силу соціальних та інших умов, потреб частота їх застосування в практиці різна;

- «нестандартні форми» - це форми, які раніше не застосовувались і відрізняються оригінальністю їх організації. Вони в основному виникли в останні роки під впливом засобів масової інформації (телебачення, радіо).

Відповідно до реалізації основних компонентів навчання під час розв'язання дидактичних завдань освітнього процесу виділяють такі групи:

-нетрадиційні форми цілісного розв'язання завдань навчання (прийняття мети, організація сприйняття, осмислення, закріплення, застосування змісту того, що засвоюється, контроль та самоконтроль);

-«пролонговані» форми, які не реалізують дидактичних завдань під час проведення, вони потребують тривалої підготовки.

Для ефективної організації навчально-пізнавальної діяльності школярів необхідно враховувати способи взаємодії суб'єктів навчального процесу, що дозволяє виділити такі моделі нетрадиційних форм навчання:

Модель А. Нетрадиційні форми, що забезпечують однобічну дію на учня (учитель - учень, учень - учень). Організація спілкування за даними схемами робить дитину об'єктом дії, а вчителеві належить провідна роль. Дана модель застосовується тоді, коли необхідно подати інформацію, якої немає в навчальних посібниках, для її наступної поглибленої переробки;

Модель В. Нетрадиційні форми навчання, які забезпечують взаємодію в процесі спілкування суб'єктів навчання в умовах парної роботи, роботи малих груп, міжгрупової роботи. У даній моделі організації спілкування учень є одним із рівноправних суб'єктів. Між учителем і школярем (учнем і учнем) виникає співтворчість. Організовуючи взаємодію, учитель керує пізнавальною діяльністю, творчим пошуком дітей;

Модель С. Нетрадиційні форми навчання, які передбачають, як однобічну дію, так і взаємодію суб'єктів навчання.

Ця класифікація нетрадиційних форм представлена в таблиці

Класифікація нетрадиційних форм відповідно до способу взаємодії суб 'єктів навчального процесу

Модель А	Модель В	Модель С
Інтегрований урок          Урок-лекція Урок-мандрівка Урок-екскурсія Урок-новела Урок-парадокс Урок-семінар Урок-есе Урок-залік Урок-суд	Урок-лото                                                         Урок-композиція Урок - огляд знань Урок-аукціон Урок-казка Урок-диспут Урок-діалог Урок - «круглий стіл» Урок-турнір Урок - КВК Урок - Брейн-ринг Урок-Що? Де? Коли? Урок-форум Урок-телеміст	Залежно від змісту, форм і методів у рамках даної моделі може бути як одностороннє діяння суб'єктів, так і взаємодія, тобто може бути або .модель А, або модель В; або обидві моделі разом.